Працівники служби:
Хомич Раїса Миколаївна– практичний психолог, освіта повна вища, спеціаліст ІІ категорії, педагогічний стаж - 30 років
Рибіцька Юлія Володимирівна– соціальний педагог, освіта повна вища, спеціаліст, педагогічний стаж - 7 років
ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ ПРО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ СЛУЖБУ
1. Основні положення Концепції про Національну систему соціально-психологічної служби України.
2. Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти.
3. Порядок атестації практичних психологів освіти.
1. Основні положення Концепції про Національну систему соціально-психологічної служби України
Документи ООН щодо прав людини не мають законодавчої сили доти, доки кожна окрема держава на основі ідей цих міжнародних документів не створить закони та не забезпечить їх функціонування.
Розглянемо основні законодавчі акти, нормативні документи, які регламентують та забезпечують діяльність Національної системи соціально-психологічної служби України.
Становлення цієї системи розпочалося у 1992 році прийняттям Ухвали про створення Концепції державної системи психологічної служби. У березні 1992 року було підготовлено та подано на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти листи: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби України", які поклали початок роботі з практичного вирішення проблеми створення мережі психологічних та соціально-психологічних служб в Україні.
У 1993 році Інститутом психології ім. Г. С. Костюка АПН України була розроблена і схвалена Кабінетом Міністрів "Концепція державної системи психологічної служби". Ця Концепція сама по собі не є законодавчим актом, проте становить змістову основу для їх розробки.
У її основних положеннях визначено мету і завдання діяльності Національної системи соціально-психологічних служб, описано структуру, напрямки діяльності та вимоги до фахівців, які можуть здійснювати роботу в межах системи. Так, зокрема, зазначається, що Національна система соціально-психологічної служби - це об'єднання державних органів й організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, прикладної психології та прикладної соціології.
До Національної системи соціально-психологічної служби входять:
- психологічні та соціально-психологічні служби і підрозділи, які функціонують у різних відомствах (поки що спостерігається певна ізоляція і розрізненість у їх функціонуванні);
- соціально-психологічні служби державної адміністрації;
- територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), які надають соціально-психологічні послуги населенню.
Основною метою Національної системи соціально-психологічної служби є забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків та міжособистісних взаємодій) і водночас - підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України.
Основними завданнями Національної системи соціально-психологічної служби є:
1) надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування та активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві;
2) виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, в інших галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової справи;
3) забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їх здібностей, особливостей життя та праці;
4) участь у розробці та практичному застосуванні нових технологій та практик навчання і виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу ЗМІ на людей;
5) здійснення психометричного нагляду. Контроль за дотриманням професійної етики;
6) участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів;
7) координація прикладних психологічних, соціологічних та педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з сім'єю та молоддю, в галузях педагогічної, юридичної, військової, медичної та політичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.
Органи в структурі Національної системи соціально-психологічної служби працюють на трьох рівнях: центральному, обласному, районному (міському).
На кожному рівні створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби.
Визнається право на створення професійної асоціації, товариства практикуючих психологів та соціальних працівників.
Вищим органом управління Національної системи соціально-психологічної служби є Рада головних психологів відомств і областей, яка визначає напрям та зміст діяльності Національної системи соціально-психологічної служби тощо.
Головною управлінською, методичною та координуючою організацією Національної системи соціально-психологічної служби є Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи.
Визначено функції та специфіку діяльності науково-методичного центру, Ради з практичної психології, головного психолога області, обласних, районних та міських центрів Національної системи соціально-психологічної служби, порядок їх атестації, акредитації тощо.
Національна система соціально-психологічної служби України створюється на основі зазначеної Концепції. Перш за все, слід відзначити, що процес створення її триває. Не досягнуто поки що узгодженості між соціально-психологічними та психологічними службами різних установ та відомств. Це створює певну складність у їх діяльності, у моніторингу основних напрямків їх діяльності тощо.
2. Законодавча та правова база психологічної служби в галузі освіти
Розглянемо законодавчі акти України, що стосуються діяльності окремих складових Національної системи соціально-психологічної служби України.
Найбільш розробленим сектором системи соціально-психологічної служби є психологічна служба в галузі освіти. її діяльність регламентується, насамперед, законами "Про освіту" (травень 1991 року) та "Про загальну середню освіту України" (травень 1999 р.).
Першим законом встановлено основні принципи освіти. Реалізація цих принципів (особливо гуманізму та демократизму, пріоритетності загальнолюдських цінностей над політичними та класовими; гнучкості і прогностичності; єдності і наступності; безперервності і різноманітності) вимагає обов'язкової участі психологів, і не випадково в статті 8 окремо сказано про шкільну психологічну службу:
"У системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи, які за своїм статусом належать до педагогічних працівників."
Законом "Про загальну середню освіти України" визначено мету діяльності школи:
"Формування і розвиток соціально активної і гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукового знання про природу, людину, суспільство, почуттям національної самосвідомості, готової до професійного самовизначення".
Як бачимо, принцип гуманізму проголошено найважливішим. Людині як вищій цінності суспільства надаються сприятливі умови для всебічного розкриття її здібностей, таланту, розвитку особистості.
Концепцією середньої загальноосвітньої школи України визначено мету діяльності практичного психолога:
- організація навчально-виховного процесу на основі максимального врахування та розвитку індивідуальних здібностей, нахилів, обдарованості дітей;
- орієнтація виховної діяльності школи на розвиток сутнісних сил особистості, здібностей, талантів, рис, якостей, відносин.
Як система заходів на виконання Закону "Про освіту" Міністерством освіти було заплановано формування цільової комплексної програми з практичної психології, створення Всеукраїнського та обласних постійно діючих міжвідомчих медико-психолого-педагогічних консультацій, створення науково-методичного центру допомоги дітям і підліткам з відхиленнями у психічному розвитку та поведінці.
З першого вересня 1993 року діяло "Положення про психологічну службу в системі освіти України", яке згодом було доповнено і змінено. Остаточний варіант "Положення про психологічну службу системи освіти України", який відмінив дію положень 1991, 1993 років, затверджено Наказом Міністра освіти України № 127 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 року за №922/4215.
Положення "Про психологічну службу системи освіти України" має 5 розділів та один додаток. Дамо коротку характеристику змісту розділів.
І. Розділ "Загальні положення" складається з семи пунктів, у яких психологічна служба визначається як складова частина державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України, йдеться про правову основу діяльності психологічної служби системи освіти, яка включає Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, закон України "Про освіту"; визначається статус працівників психологічної служби системи освіти, можливість співробітництва з різними структурами; порядок введення посад практичних психологів.
У Розділі ІІ. "Основні завдання" розкриваються основні завдання психологічної служби в системі освіти (сприяння особистісному та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку; забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення; профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини); визначаються основні види діяльності (діагностика, корекція, реабілітація, профілактика, прогностика) та рівні функціонування психологічної служби (науковий, прикладний, практичний); визначаються основні напрямки діяльності психологічної служби системи освіти (консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу; просвітницько-пропагандистська робота; превентивне виховання).
У Розділі ІІІ. "Структура та управління психологічною службою" визначено структуру психологічної служби системи освіти (Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи; обласні, районні (міські) центри практичної психології; практичні психологи); підпорядкування, завдання та функції кожної з ланок психологічної служби, порядок атестації практичних психологів тощо.
Розділ ІУ. "Зміст діяльності" розкриває повноваження кожної зі структурних ланок системи психологічної служби в освіті; обов'язки та права практичного психолога; тривалість робочого тижня та види роботи, передбачені в межах цього часу.
У. "Фінансування діяльності" - визначено порядок фінансування різних ланок структури психологічної служби в системі освіти, порядок оплати праці практичних психологів.
Додаток до пункту 1.7. встановлює нормативи чисельності практичних психологів дошкільних навчальних закладів; працівників центрів практичної психології, практичних психологів професійно-технічних училищ, загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів.
3. Порядок атестації практичних психологів освіти
Оскільки нове положення про атестацію педагогічних працівників перебуває у стадії реєстрації, на сьогодні атестація практичних психологів здійснюється згідно з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України (наказ МО України від 20.08.1993 р. № 310, зареєстрований у Мін'юсті України 02.12.1993 р. за № 176) із змінами і доповненнями (наказ МО України від 01.12.1998 р. № 419, зареєстрований у Мін'юсті України 15.12.1998 р. за № 792/3232).
У п. 3.6 "Положення про психологічну службу системи освіти України" зазначено, що атестація практичних психологів проводиться атестаційними комісіями, що створюються при районних (міських) центрах та методичних кабінетах, для встановлення (підтвердження) їх кваліфікаційних категорій згідно з Положенням про атестацію педагогічних працівників.
Листом № 1/9-388 від 27.08.2002 р. "Про проведення атестації практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів та центрів практичної психології і соціальної роботи у 2002-2003 н.р." Міністерство освіти і науки України нагадує, що атестація названої категорії педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності, а також методистів-психологів обласних, районних (міських) центрів практичної психології та соціальної роботи та методичних кабінетів відділів освіти у 2002-2003 н. р. відповідно до п. 6.1. Типового положення, має проводитися атестаційними комісіями, що створюються при відповідних органах управління психологічною службою.
У названих документах фіксуються посадові обов'язки, обсяг знань, вмінь практичного психолога. Розкрито кваліфікаційні вимоги до кожної з 4-х встановлених категорій:
Вища категорія: високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, володіння ефективними формами психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, високі результативність, якість, загальна культура, моральні якості. Стаж на посаді - не менше 8 років, при вченій ступені - 3 роки.
Спеціаліст І категорії: професійна компетентність, добре володіння формами психологічного забезпечення педагогічного процесу, добра результативність та якість роботи, висока культура та моральні якості. Стаж на посаді - не менше 3 років, при вченій ступені - 1 рік.
Спеціаліст ІІ категорії: достатній професіоналізм, використовує сучасні форми роботи, працює продуктивно, відзначається загальною культурою, моральними якостями. Стаж на посаді - 1 рік.
Спеціаліст: професійна компетентність, забезпечує нормативні рівні психологічної підтримки педагогічного процесу, задовольняє загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.
Відповідно до п. 3.4 Типового положення атестація практичних психологів навчальних закладів передбачає попереднє (не рідше одного разу на п'ять років) підвищення кваліфікації в установах, акредитованих в установленому порядку на здійснення підвищення кваліфікації.